Цей вірш зі скорботою присвячується пам'яті жертв вірменської різанини.
Сто років тому заради створення однієї сильної нації було несправедливо звинувачено у зраді та винищено цілий народ, який до того мобілізували і кидали на смерть по обидва боки фронтів світової війни.
Пам'ятаймо: звільнитися від атмосфери ненависті, що породжує війни та геноциди — це священний обов'язок кожної людини і всього людства.
Вітер змін заблукав у вуличних ямах
І зухвало свистить, сипле в очі пісок.
Дух пустелі закохує нас міражами,
Гріє душу та лагідно кидає в топку.
Очі вже скляні, серця злились у розплаві,
Кремній мозку рубають на мікросхеми.
У мережах обчислюють жертви криваві.
Під напругою гніву плата системна.
Свій-чужий, все бінарним кодом шифрується,
В нас нормальне військо адекватних роботів.
Антивірусний сканер лікує людяність,
Видаляє мрії, оцифровує спогади.
То чужі іншомовним різали горло,
Іновірців тиранили і вбивали,
Непокірних морили на смерть голодом,
Вільнодумців в могилу депортували.
Так, ми кров переливаємо з пустого в порожнє...
Справді, наша земля кров'ю залита...
Ми ж свої! Ми очистимось і переможемо!
Із чужими не смійте нас порівнювати!..
