Чи можна побачити теперішню Европу – і ту, в яку ми прагнемо, і ту, якій дорікаємо за меркантильність – у висловлюваннях найвідоміших європейців від античності до наших днів? Гадаю, що так. Писавши чотири римовані рядки для віддзеркалення думки, висловленої різними мовами в різні епохи, я міг припуститися певних неточностей. Все, що шановні читачі вважатимуть дотепним і гострим, є виключною заслугою цитованих мудреців.
Августин Блаженний (354-430)
Всі – багаті, бідні, кволі –
слухайте моїх порад:
добрий завжди є на волі,
злий натомість – вічний раб.
Бальзак Оноре де (1799-1850)
Їм може дошкуляти втома,
а ввічливість на них не діє:
ускрізь поводяться, як вдома,
царі, бандити і повії.
Батлер Семюел (1612-1680)
Боліла в Ноя голова,
було – трусилися і руки:
на весь ковчег людей раз-два,
а решта публіки – тварюки.
Бомарше П’єр (1732-1799)
Від слів негарних в’януть квіти,
та грають чортики в очах.
Про те, що сором говорити,
тепер співають у піснях.
Гемінгвей Ернест (1899-1961)
Так завжди тішиться натура:
вогню немає там, де лід.
Як пан – лопух, а пані шкура,
не буде гарний їх наплід.
Дізраелі Бенджамін (1804-1889)
Схотів води – розтопиш кригу,
сміятись хочеться – сміши,
а мрієш про цікаву книгу –
сідай та сам її пиши.
Епіктет (50-140)
Над стервом рій зелених мух,
бо тіло – душам шкаралупа.
Жива людина – вічний дух,
прикутий ланцюгом до трупа.
Емерсон Ральф (1803-1882)
Бог скрізь живий, ніде не вмер,
жива його рідня:
бог людожерів – людожер,
а бог свиней – свиня.
Камю Альберт (1913-1960)
Шукаючи різновиди буття,
я зрештою основи зрозумів:
чума – це просто інший стиль життя,
природний з точки зору пацюків.
Кафка Франц (1883-1924)
Джерелом вічним словоблудства
є ситі сери, мери й пери:
кайдани змученого людства
кують з гербового паперу.
Лессінг Готхольд (1729-1781)
Життя паскудні виробляє штуки,
а найдурніший сором наших днів,
коли Орел царює межи Круків,
або і сам є Круком між Орлів.
Ліхтенберг Георг (1742-1799)
На світі се і те – святе,
а тут і там – чорти з присвистом.
Я вдячний богові за те,
що народився атеїстом.
Моем Сомерсет (1874-1965)
Навчає нас усіх життя
(і совісних, і тих, хто ниці),
що гроші – шосте відчуття,
без нього решта п’ять дурниці.
Мольєр Жан-Батіст (1622-1673)
Тому, хто дихає повітрям угорі,
здаються вічними їх мантії й порядки.
Граматика є вища, ніж царі,
але вони про те не мають гадки.
Наварська Маргарита (1492-1549)
Розходяться шляхетні люди,
проте живуть укупі ниці:
бувають дуже-дуже любі
священику його служниці.
Наполеон Бонапарт (1769-1821)
Вожді й письменники: грішіть,
проте торуйте шлях уміло:
хто хоче успіху – пишіть
і коротко, й незрозуміло.
Паскаль Блез (1623-1662)
З великими ми поруч живемо,
а бачимо лиш те, що бачать ниці.
Від геніїв у спадок беремо
насамперед не розум, а дурниці.
Плутарх (45-127)
У нас, панове, привід є для бою:
через біду елінської натури
розумники гризуться між собою,
а справами завжди керує дурень.
Поп Александр (1688-1774)
Хоч завжди знає лікар – що ми й хто ми,
не маю певності, що розуміє нас.
Від сотні дріб’язковеньких симптомів
умерти можемо, неначе це є сказ.
Свіфт Джонатан (1667-1748)
Кохання є для нас надмірний гість,
наш розум завжди з ним говорить всує.
Порожній гаманець, бува, сумує,
що дама серця дуже п’є та їсть.
Стендаль Анрі (1783-1842)
Поет хай знає, і казкар,
і той, хто в драмі верховодить:
правопис геніїв не родить,
проте рятує гонорар.
Торо Генрі (1817-1862)
Ні дух спітнілої орди,
ні стерво крокодила –
ніщо так гидко не смердить,
як правда перепріла.
Уайльд Оскар (1854-1900)
Тому хто тяжкий гріх несе
порадять мудрі люди:
признайся жінці геть про все –
вона те все забуде.
Фалес (625-577 до н.е)
Я без вина, я на воді,
проте душа моя радіє:
мій ворог у такій біді,
що і на хліб нема надії.
Федр (15 до н.е. – 70 н.е.)
Не раз, не два буваю в тузі
серед своїх людських забав,
бо, мавши цілу купу друзів,
я дружби так і не спізнав.
Фукідід (460-400 до н.е)
Коли стою на полі битви,
коли дзвенять чужі щити,
боюсь не їх: творю молитву,
щоб власний страх перемогти.
Хезлітт Вільям (1778-1830)
До кожної навкруг істоти
свої окремі почуття.
Люблю я друга все життя
лиш за недоліки – не цноти.
Цезар Гай Юлій (102-44 до н.е.)
Переможу чи, може, вмру?
Коли шукаєш вічну славу,
знай: є великими ті справи,
що розпочав їх, наче гру.
Шамфор Себастіан (1740-1794)
Той знав гарненьку, цей лукаву,
той пише гімни, цей – есе.
Лиш я, бо з хвойдами мав справу,
вам про жінок признаюсь все.
Шерідан Річард (1750-1816)
Такі є славні дідусі –
ну геть ніякої натури,
і хором хвалять їх усі
за те, що кожний просто дурень.
Ювенал Децім (60-127)
Юстиція нерівномірна штука,
бо гроші в ній затьмарили науку:
суди душею горнуться до крука,
натомість радісно засуджують голубку.
Юстініан Флавій (483-565)
Туніка, зброя, гроші, трунки…
За всім своя окрема суть.
Не відмовляйся від дарунків –
та не бери все, що несуть.
