Ти чуєш, Боже, до Тебе лину,
Прошу, благаю, захисти!
Без Тебе, Отче, я загину,
Не дай, Владико, в гріх упасти.
Як тяжко жити нам без Тебе,
Молитись як, забули ми.
Прошу, поклич нас всіх до Себе,
Усіх нас грішних Ти прийми!
Хотіли, Боже, без Тебе прожити
Та швидко погрузли в гріхах.
Відреклись від Святого і стали тужити,
А тепер жаліємось, що все на наших плечах.
Відреклись від Царя, від Бога Живого,
Закрили уста, коли Святий помирав.
Тепер потребуємо каяття нового,
Бо лихої доленьки Він для нас не бажав.
Спаплюжили храми, ікони спалили,
Діток учили, що гріх – це добро.
"Бога немає" – ми всім говорили,
Тому без Тебе не змити страшне це тавро.
За багатством стали шалено ми гнатись,
Рідних продали задля почесті й вин.
Без каяття нам до Бога уже не дістатись
І не видно в очах покаянних сльозин!
