Коли останній символ зла впаде,
Тоді і вмре в душі нездолана совковість,
Що завжди будить чорну кров,
Що кожний день по колу водить,
Що так зневірила у все святе
Зламавши в казематах навіть совість.
Ми сильні!
Ми здолаємо облуду на крові
Й на постамент піднімемо свободу,
Щоб назавжди позбавитись ярма,
Щоб лише воля була символом народу!
А потім запануємо на вік, в своїй землі,
Діставши незалежність в нагороду.
О, скільки нам тих символів знести?
Доки не знайдемо в суспільстві згоди,
Щоб Україну, як державу, зберегти
І волю, й так омріяну свободу.
