Дівчата з очима кольору вицвілого
Брезенту робочих маринарок,
З штанами кольору крил канарок,
Викурюють папіросу за папіросою
Теплого передвечір`я
Із запахом прілого сухостою.
Принцеси міських окраїн,
Найбільше мріють бути щасливими,
Мріють бути коханими,
Заміжніми за багатіями
Західноєвропейських країн –
Респектабельними менеджерами
Середньої ланки або, якщо пощастить,
Навіть за генеральним директором
Невеликої фірми.
Чи великої фірми.
Дехто працює повією,
Та це не заважає жити мрією
Про власний ошатний будинок,
Про який приємно думати
Лежачи на задньому сидінні
Потриманих іномарок,
У яких люблять любити
Удачливі заробітчани.
Попіл спадав на пальці
Обпікав іскрою злою,
Собаки пожирали
Впольоване призахідне сонце,
Вікна горіли
Останнім денним теплом.
Дівчата курили свої папіроси
Під літнім, теплим, зоряним дощем.
