| © Микола Назарівський, 17-08-2014
|
Місяць на небі кривавиться знову -
Далеко на Сході гинуть військові.
Будемо з їхнього завтра числа,
А доки ще черга не підійшла,
Пр.
Радіймо, брате, поки живі!
Цілуймо, брате, жінок своїх.
Цураймося, брате, долі пустої.
Ніколи не пізно стати героєм!
Ворог не дасть нам дихнути і днини.
Нашої люті відчути повинен!
Слава козацька давно не гула.
Завтра війна забере півсела.
Пр.
Радіймо, брате, поки живі!
Цілуймо, брате, жінок своїх.
Цураймося, брате, долі пустої.
Ніколи не пізно стати героєм!
Прийдемо додому, напевно, не всі.
У декого доня зростає чи син.
За них же ми мусим стояти!
Та не за злодійські палати.
Пр.
Радіймо, брате, поки живі!
Цілуймо, брате, жінок своїх.
Цураймося, брате, долі пустої.
Ніколи не пізно стати героєм!
Ти знаєш, мій друже, що то війна!
В муки пекельні кидає вона.
Затято за те воюємо ми,
Щоб повернутись і стати людьми...
Пр.
Радіймо, брате, поки живі!
Цілуймо, брате, жінок своїх.
Цураймося, брате, долі пустої.
Ніколи не пізно стати героєм!
|
|
|
не сподобалось сподобалось дуже сподобалось |
|
