дощі такі, що врешті чую тишу,
яка мені нашіптує про смуток,
яка невпинно пише сиві вірші
що проминальне все
і не забуте,
що все тече,
міняється,
минає,
що я минаю,
поки я живу,
а небо
ув обіймах небокраю
на землю стелить
дощову канву
і вишиває
крізь дощі і зорі
для мене долю,
і для тебе – долю
йому так часто коле ніжні пучки
цей світ колючий
але нехай
він коле часто –
для тебе небо
вишиває
ЩАСТЯ
