Щойно прорив до гідності
Кидають в яр ганьби,
Я би назвав це підлістю,
Здатись без боротьби.
Я би назвав це зрадою,
Кинути свій народ,
Буду з новою владою
Чесним, як патріот.
Хто нас вдавив образою,
Кинувши в котрий раз,
Кажуть, принцеса газова
І бородатий паж?
Бачачи, що не виграють
В крісельній боротьбі,
Нас по частинах вигризуть,
Щоб догодить собі.
Вірити в це не смію,
Тільки, як чесно йти,
Часто у владних діях
Логіки не знайти.
Знаю, Росія з тилу
Вдарила в самий пах,
Владо, черпай же силу
В людях і їх серцях.
Війни ми всякі бачили,
Та не стрічали тих,
Де ворогів пробачили
І не стріляли в них.
Де, Батьківщину долями
Здавши, її сини
Зляканими героями
Прали свої штани,
Де різношерсті партії
Й горе-сліпі вожді,
Вдягши верховні мантії,
Гризлись за трон собі,
Де біснуватих зрадників
Мають за свій народ,
Де заміняє ратників
Із-за трибуни рот,
Де мовчазною згодою
Тихо здають своїх,
І з на крові свободою
Хочуть дурити всіх.
Криком кричати хочеться,
Вити, як дикий вовк,
Людоньки, що ж це робиться,
Боже, чи буде толк?!
