Чому душа тремтить
так незвично тихо,
і серце відбиває невідомий стукіт в такт?
Чому вуста твої солодкі,милі
не прошепочуть такі нам бажані слова?
Слова кохання сповненні надії,
кохання щире знаю в тебе є.
Не віддавай себе заради доченьки дитини,
на ту поталу чорну,
він не оцінить.
Дитина ж виростить,повір,
сльози їй я витру.
Зросте лебідка, з дому полетить.
І сонце знов в душій твоїй засвітить,
ти тільки тихо-тихо прошепчи!
