Приходить третя, четверта ранку.
Десь сон тікає, як з бульби дим.
Жалем, як вітром, всю обіймає.
Хочеться бігти кудись за ним.
Думки кружляють осіннім листом.
Душа страждає. І слабну я.
Лиш світла мрія про нашу зустріч
Твій ніжний дотик несе в життя.
Дитячу ніжність в собі плекаю.
Як сяють очі твої в цей час?
Ти теж, коханий, не спиш. Я знаю.
Коли ж це доля з’єднає нас?
Кров, як Черемош, шумить у скроні.
Напівсвідомо я бачу сни.
У танці щастя – істоти сонні,
Як хмарки в небі, а хмарки – Ми.
