День починається словами
про наші бажання
і кожен закінчується сльозами
Після чергового розчарування.
Сили повільно покидають тебе
Почуваєшся загнаною в кут
Та глибоко в серці надія живе
що він з'явиться тут.
Терпіння згасає
як свіча на столі
Ніхто не вгадає
Кому віддасиш ключі
Чи станеш принца обирати
Може будеш милого чекати
Ховаєшся за цими масками
Приховуєш справжнє почуття
І часто літаєш між світами
Єдиний порятунок - забуття
Заплющивши очі, мріяла
про нову зустріч
Та сподіватись не сміла
на таку чудесну ніч
Терпіння не згасло
як на столі свіча
Не треба гадати
кому дасиш ключа
Не станеш когось обирати
Інколи треба почекати
Мрія стала новим життям
Поклала кінець солоним дням.
