Споглядаючи літо, не написати й рядка, –
Чи слова у траві сховалися, розгубились?..
Буває у серпні така настроєвість тонка –
Заздрити тим, кому пощастило колись
Змагатися в пошуках досконалих
кореневищ
ірисів.
Буває у серпні така настроєвість хистка –
Заздрити тим, кому пощастило в парі
Споглядати цвітіння ірисових садів,
Навзаєм цитуючи Гендзімоногатарі,
І ховать в розписні шовки
Канонічно чуттєві дотики.
То не лист обірвався – то розлетілись картки
З-під невидимої руки майстра карути.
Тільки б одну в супротивника перехопить –
Що звучить, як ти. Що звучить, як ти…
