|
|
| Авторів: |
2685
|
| Творів: |
50987
|
| Рецензій: |
95731
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 36529, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.222.205.211') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Вірш
|
|
|
| © Аркадій Квітень, 01-09-2013
|
З надією на чудо воскресіння
Чекав я мить сьогоднішнього дня,
Щоб просто так, аж через десять років,
Знов повернути час із небуття.
Тобі скажу: «Ти пам’ятаєш мила?».
Ти прошепочеш: «Пам’ятаю», - думав я.
Ми десять років ці покриті пилом
Удвох забудемо без дорікань і каяття.
І ось ти знов стоїш переді мною…
- Скажи, чи ти щасливою була?
Вона лише зітхнула безнадійно
Та поглядом жорстоким обпекла.
- Пробач, пробач що я такий наївний,
Що від життя шукав лиш виграшний квиток,
Але ж колись ми все таки… любили,
Нехай наукою нам буде «той» урок.
Я так чекав тебе, щоб замолить провину…
- А ти з роками зовсім не змінився.
Для чого нам чіпати все «оте»…
Я просто так, проїздом, випадково
Схотіла знов побачити тебе.
Так, я чекала, але ж ти мов в прірві згинув,
Лиш у ві сні любила я тебе.
Але мій біль потроху з серця схлинув
І ось ти знову зваблюєш мене.
Але ж «тоді» мене ти підло кинув,
Ти був під владою її солодких чар.
- Не треба! я прошу, не треба!
Призупини свій болісний удар.
Тебе одну кохав я десять років…
- Ото ж мій дорогий, тепер я рада
Що й ти зі мною гіркоту розлуки пив,
Що й ти усі ці довгі роки
Сподівавсь на щось, тому й на світі жив.
Ні, бачить Бог, не пити мед мені з тобою.
І ти не той, і я уже не та,
Я вийшла заміж – діток двоє
Тепер в житті уже друга мета…
Прощай, забудьмо все, така вже наша доля…
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
|
