Не першої свіжости голос – без кави все так безнадійно,
Колекціоную смуги – роздрібнені думки-ягоди.
Мені набридають з часом потрійні попсові фільми,
Коли у кутку дитинства твій інтер’єр – ти один.
У мисці життєвого досвіду порт-фоліо вицвілих покликів
Того, хто так ніби в тобі, женеш ти безкольором вигляду.
Навколо свиней біжутерія, а в книзі моїй знаки оклику!!!
Та скілько ж емоцій в мені!? А якщо я емоції вигадав?
Слиною лікую слова і з псами втікаю забутися –
Завжди переповнений гріш, коли ти ідеш відкупитися.
Гіркий в моїм горлі наган, на зморшках гербарії вулиці
І місяць в присушених снах і татуювання на милицях.
