|
|
| Авторів: |
2685
|
| Творів: |
51003
|
| Рецензій: |
95747
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 34622, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.117.153.38') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Вірш
|
|
|
| © Слава Світова, 14-11-2012
|
… а якщо не хочеться пити сірководневий тонізуючий напій
і не хочеться вдихати холодний азот,
тоді – що?
Зварити собі коктейль Молотова-Рібентропа
й осушити його до дна з криком «Гітлер капут!»,
а потім лягти у холодну постіль,
набити вуха пташиним пір’ям
і практикувати Камасутру, тільки соло?..
Чи, може, взяти гвинтовий ключ,
важкий, іржавий
та грюкнути ним об батарею,
просто так, аби нагадати про себе сусідам збоку?
За тим несподівано для самого себе замовити на радіо пісню «Арлекіно»
і вийти з вікна на пішу прогулянку шнурівками для білизни,
балансувати у повітрі, а потім оступитися,
довго падати вниз,
летіти, збиваючи німим тілом горшки з пеларгоніями,
трьохколісні дитячі велосипедики й мішки з картоплею,
що живуть на балконах,
і, врешті, впасти збитою кометою у стічний люк, поближче до народу.
Пірнати поміж розмаїття чужих фекалій,
шукати в незвіданих гнилих глибинах золото –
той цінний метал, котрий так дорого коштує, що і Душі не шкода?
І, вдосталь накупавшись, випірнути десь посеред натовпу міста
і тішитися з того, як кумедно і жалюгідно люди вернуть від тебе носа,
бо ти смердиш гріхом,
і навіть брусок господарського мила, такого ж смердючого,
не відмиє тебе й той бруд від тебе?
…а якщо не хочеться малювати фарбами,
бо червоний ніколи не передасть кольору помідорів так,
щоб їх захотілося з’їсти,
а блакитний – аж надто непереконливий у своїй гомосексуальній тональності,
від жовтого нудить,
а зелений нещадно труїть мозок,
сірий – ніякий, а чорний – чіткий і брутально-правдивий,
і саме тому імпульсивно хапаєш білий,
але підлий альбінос не залишає по собі й сліду на папері…
І тоді стає страшно, як в Судний день,
так страшно, що аж болить у п’ятах і очі виїдає сіль,
і фосфорним світлом, нарешті, сходить Істина,
котру ковтаєш, мов пігулку,
і атомами розлітаєшся урізнобіч,
сповнений миру і щастя…
Бо якщо здатен малювати білим і падати знизу вверх,
значить, можна насмілитись,
поставити пісочний годинник догори дриґом
і прожити ще один день…
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
|
