Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2573
Творів: 46721
Рецензій: 91106

Наша кнопка

Код:



Художні твори Поезія Громадянська лірика

"Ви нас не отравите!"

© Відана Баганецька, 27-10-2012
Тільки про серце своє б не забуть
в цю небезпечну заплутану осінь.
А я знов невзмозі,
жаліюся досі,
та досить -
і далі ще ж є якась путь.
Далі ще ж мабуть нап'юся сповна
з різних криниць, і тебе ж ще зустріну,
до того ж - не кину,
хай в що я полину,
хай скільки б отак не сиділа сама,
і безліч питань...

Завтра - наша надія,
а жовтень зриває агітки й минуле;
безформенна мрія -
я й мріять не вмію
про те, що "не треба".

Про серце забула.
Із волі фортецю собі збудувала,
і видно із башти глибокеє небо -
з тобою, без тебе -
я ледве розчула,
проте - я кохала те небо, кохала.

Ти може не віриш, ти мабуть не знаєш,
що я не зречуся любови цієї,
і ти все ламаєш,
бо досі не вмієш
кохати - хоч небо з фортеці моєї,
хоч свою пшеницю. -

А ти? про що ти, жовтне, мрієш?
Скасовані хмари,
чорні піари -
коли ж нам від цих демократій відмиться?!

Завтра це буде інакша країна -
мало не інша -
і новий листопад.
Осінь-руїна,
Весна швидкоплинна.
Зараз на жовтень - великий попит.

Ти не первинний
(а вже у короні - можеш знімати):
якби не щось вище, я і не знаю,
чи був би ти в мене. Для тебе ж кохати -
інстинкт тваринний,
для мене кохати -
це вітер, це рух, і тому я кохаю,
бо я - то є вітер.

Треба навчитись робити кроки -
той упаде, хто у прірву захоче,
навіть на місці.
В політико-поетичній різці
в такі, як сьогодні, ночі
мало садити квіти
у календарні строки.

Ми ж не залишимось разом,
просто залишимось поруч з тобою.
Були і образи,
і нерви, і ніжність, і вази
із квітами не від тебе -
та різне; я все пам'ятаю, я ж те небо
і скляну фортецю мою
кохала!, хай йому грець, кохала!!
себе забувала,

і мрії обидві (нарешті знайшлися,
бо навіть не знала, які),
мов чорні круки,
наді мною звилися,
кружляли;
і добре, що осінь,
а я знов невзмозі,
пишу тобі досі,
та досить -
я йду із країною далі крізь жовтень -
жовтень швидкоплинний,
іду, бо не ти первинний,
бо вірші не опалі й не жовті.

Ти ж, мабуть, забудеш, ти ж не вмів кохати,
ми ж іще зустрінемось -
у нас одна путь,
нікуди не подінемось.

Завтра все інакше. Вже не можна спати.
Тільки й ти про своє серце не забудь.

30.10.2004

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.81220102310181 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Новинка від Братів Капранових — “Паперові солдати”
До свого 52 дня народження, Брати Капранови підготували для своїх читачів яскравий подарунок — історичний …
Конкурс оповідань “Open World”
Літературний конкурс “Open World“ (1 травня 2019 – 1 листопада 2019) Шановні друзі! …
Книжковий арсенал 2019
Шановні друзі! Нагадуємо Вам, що зовсім скоро, розпочнеться один з найбільших літературних фестивалів …
Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …