Ніч безпритульно блукає, штовхає в спини,
Мастить у чорне, білим фарбує ніздрі,
Змотує вдихи на веретеновім вістрі
У павутинне плетиво з ендорфіну
І незворотно гине.
Кахлі стискають морок, вчуваюсь стінам
Голим туманним ранком, тойбічним скриком,
Ти то Едип, то Ленін, то Еврідіка,
Ніжністю захлинаєшся щочастинно
І не даєш сплисти нам.
Горло дере на терці табу останнє,
Перегорнись вперед і впишись у вади,
Цим некрологам плямно бракує правди
І неодмінно смерті, але їм стане
Схибленого кохання.
Плісняви з рук не змити, горни-тримай ми,
Стелю під мантри диму гойдають квінти
Секс-рок-н-рол-кефір, їсти-молитись-гнити,
Ми завели всі «ми» на несправний таймер.
