Ідеш собі по вулиці, нічого не підозрюючи
Ти йдеш не озираєшся, а озираються вони. Ті хто встояти не зміг, а якщо й зміг
то випадково. Так, ніби й нікого не було – на вулицях, в кімнаті, в місті…
В кінці-кінців в твоєму ліжку, де запах твій мені покою не дає, тримає і не відпустить вже ніколи.
Дає наснаги в пошуках тебе – на вулицях, в кімнаті, в місті.
Відлунюють твоїх підборів кроки, розбавляючи цю непристойну тишу.
Позбавляючи спокою сусідів, гостей та роззяв, котрі так спрагло зачекались
того моменту споглядання
моменту спокою своїх пороків, а може навіть й збочень.
Тієї миті непорочного кохання, яке між вами
тобто – Ти й вони. Дивитись їм ніхто не заборонить
А от торкатись цілком смертельно, ціна за бренд – життя.
І скиглення, прохання, соплі, каяття – вас не врятують.
Бо вже запізно, така краса вбиває, спотворює буття.
Рятує те, що не моє, а ваше, грішники брудні.
Тому, це сексуальне божевілля, що так поглинуло усіх
Зостанеться тобі, мій любий псих – сказала Та дівчина із іншого життя, що брендом нарекли.
Вона промовила слова так ніжно… Посміхнулась та втекла.
Чекав би все життя її, проте це не реально
Ніхто для неї ти, отак банально.
