рви мене, дефлоруй кожне з моїх імен
(струмом в суглоби б’є страх залишитись цілою),
вкручуй антену в серце, я поділюся хвилею, –
нині FM оголює всі мої «Вменеємен…»
викресли їх портрети із аритмії почерку,
із хірургічних «р» вимий сліди проколів,
грій-мене, три-мене, спи-мене – я майже вся схолола,
снуй імена і зови їх моїми, пошепки…
зраджуй мене в періоди напіврозпаду –
в тебе тепер, немов у Спасіння, вірую
(атеїстично-гнило), по кризі – вилами
рви мене ще, мій приватний-всесильний господи…
