ПОШУК
 

AlmaNAH






Жанри

Авантюрна проза
Авторська проза
Альтернативна історія
Антиутопія
Бойовик
Вірш
Горор
Детектив
Елегія
Жіноча проза
Жіночий детектив
Історична проза
Казка
Казка для дорослих
Кіберпанк
Конструктор
Мініатюра
Містерія
Містика
Ода
Оповідання
Переклад
Поезії
Поема
Постмодерн
Пригодницька проза
Притча
Сатира й гумор
Сонет
Соціальна драма
Трилер
Утопія
Фантастика
Фентезі
Цикл поезій
Щоденник

Гоголівський ФОРУМ




Наша статистика

Авторів: 806
Творів: 12223
Рецензій: 18809

Наша кнопка

Код:



Художні твори Поезія Вірш

Коханка

© Світлана Кедик, 23-01-2007
Коли сонце в вікна зазирає,
Коли сумно ллється дощ,
Коли вітер не вщухає,
І лютує батечко мороз...
Це ти до мене йдеш,
Я точно знаю,
Знов і знов
До мене повертаєш.
Бо я твоя коханка,
Твого дитячого життя,
Я лише коханка,
Але твоя.
Дарую тобі ночі.
Вони не мої , не твої,
То наші спільні очі,
У віковічненій душі.

Мене не роздягаєш,
Не соромиш поглядом своїм,
Усе, що хочеш маєш
У любові неземній.
Коли місяць визирає,
Коли зіроньки блищать...
Це ти до мене повертаєш,
Аби ніч мені віддать.
Бо я твоя коханка,
Твого дитячого життя,
Я лише коханка,
Але твоя.
Дарую тобі ночі,
Вони не мої, не твої.
То наші спільні очі
У віковічненій душі.

Ти знаєш, як я таю...
Пам’ятаю, усі слова твої.
З моїх вуст вилітають
Поцілунком в тишині –
Ти шепчеш про Любов мені,
І стаю я океаном,
П’єш мене до дна,
Аби бути мною п’яним.
Бо я твоя коханка,
Твого дитячого життя,
Я лише коханка,
Але твоя.
Дарую тобі ночі,
Вони не мої, не твої.
То наші спільні очі
У віковічненій душі.

Ти бачиш світло,
Воно горить в мені.
Керую цілим світом,
Бо мій світ в тобі.
Ніч полярна
На твоїх губах,
Вона також п’яна,
У розпусних снах.
Бо я твоя коханка,
Твого дитячого життя,
Я лише коханка,
Але твоя.
Дарую тобі ночі,
Вони не мої, не твої.
То наші спільні очі
У віковічненій душі.

Тому розтає крига,
І стихне вітер в далині,
Бо я самого Бога полюбила,
У небесній низині.
Спустилося до мене небо,
І стало тепло на душі,
Тому тривог не треба,
Любов – природне відчуття,
Ти моє сонце, моє небо,
А я твоя земля.
Твоя коханка,
Твого дитячого життя,
Я лише коханка,
Але твоя.
Дарую тобі ночі,
Вони не мої, не твої.
То наші спільні очі
У віковічненій душі.

Коли сонце в вікна зазирає,
Коли сумно ллється дощ,
Коли вітер не вщухає,
І лютує батечко мороз...
Це... Ти! До мене йдеш,
Я точно знаю,
Знов і знов
До мене повертаєш...



Написати рецензію

Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Спробуйте це заспівати

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Люся Українка, 19-02-2007

Сумбур

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Myroslava, 24-01-2007
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія ] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.0105230808258 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО  WWW.UKRKNIGA.COM - найбільший вибір словників та підручників в Україні
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif