Авжеж ця дитина не така вже мала і дурна
Вона пам’ятає усе що ти їй обіцяв
І коли приходить босоніж вночі до твого вікна
І просить зробити їй чудо з води і вина
Насправді рятує тебе від сотні надуманих справ
Вона вирубає світло недбалим помахом рук
Змішує тексти паролі поради їх викидає геть
Ловить птахів нічних на власного голосу звук
Слідом ідеш немов за повітряним змієм малюк
Смішиш гієн цілуєш змію у себе закохуєш смерть
І засинаєш. Дитина палить свічки
І тіні у колі танцюють правічний аркан
Годинник спиняє хід навспак поспішають річки
Тебе огортає темний і теплий туман
