Сяючи, Джин застряг на різдвяній липі.
Високо? Де там. Може й не страшно навіть…
Тільки сніжище в очі прицільно ліпить,
Тільки темніє щось серед тої наві.
Хто його блиск у бурю таку побачить?
Хто його так у вітті тонкім заплутав?
Там, серед хуги, щось ворухнулось, наче,
Та застеляє світ снігова полуда.
Хто там? Не стало струму у пору пізню?
Джин допоможе, буде світлішим свято…
Лиш от збагне, що живить його харизму:
Чи мережа, чи змінний акумулятор…
Тільки ж - зима, і дерево це прозоре -
Вирій чи ні – гніздо на гастроль сезонну…
Он же сніги до траси автівка оре,
Краючи заметіль до куті і дзвонів…
От би йому над містом злетіти змієм
Попри конвеєр транспорту, над дахами
Так заіскріть вогнями, як лиш уміє,
Щоби не заблукали чиїсь кохані,
Дітки росли здорові, розумні, чемні,
Ну, а батьки - з роботи вертали вчасно…
Джинові – що? Посвітить іще до червня
І візьме курс на Зірку, яка - не гасне.
