І знову головою в стіну:
ну, чи не знала, чи забула чи що? -
Що не існує невидимих проходів-брам через твердь? -
Твердь раціональної теорії про матерію та нашої взаємної упертості? -
Aле містерію твоїх жестикуляцій-рухів та порухів думок
чую так, як відчуває рослина наближення вологи, дощ:
квітка або сховається, або розкриється,
і що також риби пливуть углиб,
коли відчувають відлив..
Відлив і прилив - все залежить від фаз Його Величності Місяця -
так, як і зачаття дитяти в жінці -
(мовчу про жіноче лоно, бо початок людського життя -
це снайскоріше справа головна - себто - визріває в голові)).. :)..
І коли відчуваю нову фазу відливу - вкотре б´юсь головою об мури
нерозуміння, і молюся,
щоби знову прийшов прилив і хвилі нахлинули -
і тоді відчиняються шлюзи..
і срiбні голодні рибки знову юрмляться
на шовковій гладіні світла...
PS: І чомусь істина світу
знову по-новому (по-глобальному)
чеканиться:
Свій Sky-Line
кожен творить coбi сам..
