Двоколка глузду
Запряжена параноїдальним
Терором Ірода
З’їхала в яругу…
Від люті розтискалися ланцюги
На розбещених собацюрах.
Червоний плащ управителя
Не приховував
Кривавих підтьоків,
Його діяння немовлята
Зустрічали прокльонами,
А господньої брами
Сліпому не вказували…
Тяжкі кроки пошуку
Вітри злизували наперед,
Кав’ярні позабули
Золото минулої ери –
Він не мав сили
Щось замовити.
Голод набряклим клубком
Здавлював горло тхорів
І милість янголів
Повернула в слід
Перебулого господаря…
З останнім поглядом
Ховалася за гору
Віфлеємська зірка
Чулося: «Запізнився, народився!»
…ноги блудня налилися ртуттю
Поміж пальців –
Залишки снігу,
Безодня в очах.
Підкошено впав на коліна –
Почорнілі вуста шамкотіли:
«Дякую, Боже,
Що Ти не довів
Мене до святої місцини»…
Здичавілі собаки
Вже гризли бік,
Рубці кровоточили
Прикрістю.
Убивця від болю
Конав,
Не отримавши
Навіть прощення
За невіру
В святе рождество!
о8.о1.2оо7
