Це літо – мов іспанське; немов іспанський дім:
червона цегла, мідь, димар, балькони, ґанок,
і двері, і замок, і сплять гадюки ринв,
і вікна напівкруглі, й мереживо фіранок…
Й здається: за дверима там в'ється лябіринт.
Здається там в підвалі вино й вологі стіни…
І тьмяно. Зав'ядає сузір'я із жарин,
і комин випускає останній памег диму.
Ось день минув і ночі вже тріпотить крило,
і обрій точить кров'ю, пробитий тонким рогом,
і ріже, ріже місяць, мов маятник Фуко,
іспанське тепле місто й небесну сіру тоґу.
