| © Марія Берберфіш, 29-12-2011
|
Пірнає знов і знов життя крива
в мовчазний грім, що гримає в душі,
як не благаєш: "Не чіпай! Лиши!"
Його шаленство нищить і слова.
Він їх, уже не чутні, поховав...
А де? То не важливо, ні... Нехай...
Здається, що не стріне втішний звук
життя, що заблукало серед мук.
Та то лише на мить. То ще не край,
не мукам, а життю. Не спи, тривай!
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
