у розпачі лунае гомін
посеред ночі
мільйонів душ
заморених тим звіром
що вийшов
із талмуда
з яким зустрілись
українці щирі
прості та роботящі
не знали навіть
з ким вони зустрілись
що далі буде
не мали навіть гадки
а коли звір
почав їх їсти
(спочатку їв лише майно
а потім
їв дітей
за дітьми
звір поїв старих
а далі
і тих хто
називався молодими)
тільки благали Бога
щоб звір
їв не так швидко
і дав їм час на
стогін і спокуту
але той звір
тільки поглиблював
свій апетит
і Бог не чув
заморених благань
так наче
Його не було
взагалі
звір із талмуда
шматував як здобич
Україну
і нікуди було піти
і нікому було
і пожалітись
повсюди був той звір
повсюди
хижий завжди голодний
ненажерливий
