Відкрити очі і бачити темряву
А в ній шепотіння птахів вміти читати
Без відлуння в гамаку думки колисати
І вчорашнім промінчиком віддихати
Не проспану ніч залишити за собою
По стежках життя йти босою ногою
Лицемірно проживши роки
І ті яких прожити треба
До спогадів входиш кроком
Мрії й думки йдуть до неба
Приймають самотності долонь
І тихо кохають, кохають, кохають...
Календар пережитого залишився
Без ніякого виправлення
Пам’ятаючи сон з не проспаної ночі
Стаєш на схилі життя і смерті
Щоб жити воскресінням
Відкривати очі і дивитися
В дзеркало свого серця
Читати мовчання вуст
З неладу думок скласти надію
І тужити до забуття
І вірити що віра це святість.
Odczucie
Otworzyć oczy i widzieć ciemność
A w niej umieć czytać szept ptaków
Bez echa kołysać myśli na hamaku
Oddychać wczorajszym promykiem
Po nieprzespanej nocy skakać bosą nogą
Po latach przeżytych obłudnie
I tych, które przeżyć trzeba
Raz jeszcze pokochać wspomnienia
Marzenia przycisnąć do myśli
Pieścić je dłonią ciszy i samotności
I kochać, kochać, kochać
Kalendarz przeżyć bez jednej poprawki
Pamiętać sen z bezsennej nocy
Stanąć na pochylni życia i śmierci
I żyć zmartwychwstaniem
Otworzyć oczy i patrzeć w lustro serca
Czytać milczenie warg
Nieład myśli ułożyć w całość
I tęsknić do zapomnienia
I wierzyć, że wiara jest świętością.
