"Легенько візьму за рученьку -
ефемерна її незайманість -
сподобав тебе заручену
і відкрився в усьому за́міжній.
…
вінчалася ти із відчаєм
…
Учора - іще заручники,
на сьогодні - умовно звільнені.
…
і дивуюсь твоєму імені..."
(Ярослав Петришин)
Я взяв тебе у зару́чниці -
Була ще тоді незаймана, -
Скрутив білі ніжні ру́ченьки,
Відвів тебе в ЗАГС ра́йонний.
Вінчалася ти із відчаєм –
Легенько узяв за ру́ченьку,
Обняв твої білі плечі я -
Вподобав тебе зару́чену…
Мені тоді не призналася,
Як звати тебе по-батькові…
Я взнав це лише недавно десь -
Мені світить років двадцять…
А, може, дадуть умовно?..
А, може, втечу́ з етапу?..
Ходжу, мов ума́ неспо́вна –
За доню мстить її тато...
06.10.2011 р.
* Ярослав Петришин "Ім'я" (http://maysterni.com/publication.php?id=67637)
