Я тих правд що нас обсіли
Не можу збагнути
Нема душі в них лиш тіло
І всі вони круті
Як мені їх зрозуміти
Чи вони від Бога
Та як мені з ними жити
В несвоїх порогах
Та як мені жити в несвоїх порогах
Я все таки іду далі
Щоб шукати свого
На шляху мому ковалі
Викують дорогу
Якою вертати буду
На своє до своїх
Це оцінять колись люди
Що ж а ти ся боїш
Це оцінять люди а ти ся боїш
Хто ти де ти тепер брате
Що ти тепер чиниш
Стільки горя в рідній хаті
Й по свій Україні
Я йду далі весь час далі
Не годиться ждати
Всі затрачені деталі
Понесу до хати
Всі затрачені деталі принесу до хати
Тихо плачу тихо плачу
Но що ж слез не сію
Кольори завтрашні бачу
Я їх розумію
Мої друзі стоять мимо
Вони як не мої
Мої друзі при калині
Що ж я їх ся бою
Стоять вони при калині лиш я їх ся бою
Черговий раз тихо плачу
Словом не сльозами
Світло правди яке бачу
Весь час перед нами
Треба тільки іти в перед
Шлях знаєм від Бога
Ніхто правди не забере
З нашої дороги
Ворог правди не забере з нашої дороги
Іду далі весь час далі
Іду не сумую
В слові правди сила сталі
Я кути пробую
Може колись перекуте
Зрозуміють діти
І понесуть у майбутнє
Мов весняні цвіти
І понесуть у майбутнє всі весняні цвіти
Тихо плачу рідним словом
Сіяним батьками
Хоч воно не кольорове
Лиш це слово МАМИ
Може колись зрозуміють
Його й чужі діти
І в своїх думках засіють
Та будуть з ним жити
Дасть Бог що в думках засіють як весняні цвіти.
