Йшли дощі цілі дні
Й футболісти нудні
Вкотре журно довбались в гарнірах:
Ех, давно не було
Ні медалей, а ні
Перемог в європейських турнірах!
І сказали тоді
Їхні провідники:
У здобутках ми бачимо сенс свій.
А оскільки з наук
Тільки більшає мук –
Час звернутися до екстрасенсів!
І до відьми прийшли,
Й показала їм та
Все, що вгледіла в Таро і в Рунах:
Слави вам не дістать,
Втім, порада проста,
А ім'я її – Лукман Аруна!
І гайнули тоді
До Європи гінці,
Й привезли до "Динамо" Лукма́на.
Пам'ятайте, нащадки, миттєвості ці:
Ось Лукма́н, без оман – горобець у руці.
Де Лукма́н, там зникає омана!
І заграв наш Лукма́н,
Ой леле – як Пеле!
Растропович не грав так на струнах!
Вболівальник припав до екранів-теле
Й заспівало в країні старе і мале:
Наш герой, то є Лукман Аруна!
І змінилось відтоді вкраїнське життя,
Розцвіло, мов калинова квітка.
Відмовлялись п'яниці навік від пиття,
Жіночки ж називали Лукма́ном дитя,
Де-не-де ще й Аруною зрідка.
Правда він українець якийсь не такий…
Уночі як зустрінеш такого,
То сухими, їй Богу, не будуть штани –
Утікатимеш, трощачи стрічні тини
Й на футбол не ходитимеш довго.
Став же грізним Аруна не тільки для нас,
Брат славетний нащадків Перуна –
Здатний він Барселону порвати на раз,
На Фергюссена, кажуть, напав ниньки сказ.
А чому? – Бо в нас Лукман Аруна!
Не заманиш до Києва вже й калачем
Із Європи (повернуться в трунах!)
Ані Інтер, ні Барсу, Реал утече,
Тож назавжди залишиться нашим КЧ,
А чому? Бо в нас Лукман Аруна!
Вже й Блохін задивляється на Лукмана́,
Щоб Аруну, та випустить з хати?
За таке хай насуне на когось мана,
Без Лукма́на, – казав, – я на Євро манав!
Словом, слід натуралізувати
Цей дарунок богів,
Сон жахний ворогів,
Що із Божої жмені прилинув.
Тож веди до звитяг
Ти, наш герб і наш стяг,
Українськая Чорна Перлина!
Так, перлина – у нас!
Ні, Перлина ж – Пеле.
Лукман буде… вівця тонкорунна!
В Барселоні Мессі,
Що ж: пардон і мерсі,
Наш Мессі, то є Лукман Аруна!
