А щойно днина молода
Зайшлася – рушили до міста
Назад, не встигнувши поїсти.
То, щоб найти собі плода,
Ступив Ісус до деревини,
Що зеленіла край долини,
Та фіг між листям не було.
І затремтіли враз повіки
Його: "Плодів твоїх повіки
Ніхто не вкусить!" І чоло
Немов Йому затерпло, чуле.
І бачили те учні, й чули.
(11. 15-19)
Коли ж прийшли в Єрусалим,
То храм кишів, мов торговисько.
Ісус, побачивши те близько,
Зробився гні́вливим і злим.
Порозганяв ряди торгівців
Та, грошомінів, наче вівців
Прогнавши з храму, став навчать:
"Чи в Божий дім не для молитви
Йдемо, як нам Господь велить? Ви
Ж йому розбійницьку печать
Мов на чоло кладете радо!"
Первосвящеників громада
Те чула й книжників. Та ці
Шукали, як Його згубити,
Хоч всяк боявся бути битим,
Пильнуючи в його руці
Собі покару за злонамір.
Містян же дивування гамір
Не затихав. Лише коли
Для снів шукало Сонце місця,
Вони виходили за місто –
Спочити там поміж олив.
(11. 20-26)
Коли ж, нову зустрівши днину,
Проходили повз деревину,
Що всохла вся була дотла,
Згадав Петро знайоме віття:
"Учителю, таж це жахіття –
Та фіга, плоду не дала
Котра тобі лишень допіру!"
Ісус: "То ж майте Божу віру!
Поправді мовлю вам: якщо
Хто скаже скелі цій високій:
"Впади-но в море, хвилі спокій
Порушивши", то на ніщо
Обернеться та скеля зразу.
Лиш тільки сумнівів заразу
Гоніть від серця ви свого.
Та майте віру скрізь і всюди,
Що саме так воно і буде,
То й дочекаєтесь того!
За Бога милістю в гонитві
Як що попросите в молитві –
По вірі дасться вам усе.
Лише прощайте, хто що знає,
Отець небесний бо прощає.
Котрий же в пазусі несе
Тягар образ, набутих кревно,
Той сподівається даремно
Гріхів одпущення в Отця."
повний текст твору можна знайти тут: http://bukvoid.com.ua/library/oleksiy_ganzenko/yevangeliya_vid_marka/ )
