|
|
| Авторів: |
2685
|
| Творів: |
51025
|
| Рецензій: |
95767
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 30307, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.223.171.12') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Переклад
|
|
|
| © Віктор Чубенко, 24-08-2011
|
Чи поспішаєш кудись ти у справі,
Чи спочиваєш, п’яний у дим,
Та в незалежній нашій державі
Важко не мертвим, а важко живим.
Скільки на виборах ми вибирали,
Вибрали врешті, тільки от лиш,
Всі хто живий, ті уже застогнали,
Тільки на цвинтарі спокій і тиш.
Ноти фальшиві лунали містами:
Всяк кандидат нам усе обіцяв.
Люд танцював під брехливі програми,
Тільки от цвинтар нічого не знав.
Як родичались без тіні моралі
І партократ і колишній бандит,
Нас аж трясло, а на цвинтарі й далі
Всі незворушні лишались на вид.
Світ всім живим все готує сюрпризи -
Хто заворушиться той і пропав,
Поки ми всі потерпали від кризи,
Цвинтар радів бо кредитів не брав.
Що їм та криза у вічній у тиші?
Це у живих тут тарифи на газ.
Їм же, покійникам, людям колишнім,
Дійсно живеться краще за нас!
Що не роби, не відійдеш від теми,
Грати нам роль у відведені дні.
Всі уладнаються вічні проблеми,
Тільки коли ти в дубовій труні.
Можна в окремій, а можна у спільній,
Тільки для чого, скажіть мені, от,
Мертвим стояти на черзі квартирній?
З ними немає подібних турбот.
В царстві небеснім стираються межі,
Кожна душа там спочине в красі.
Це на землі ми тотально залежні,
Тільки на цвинтарі рівня усі.
Чую в свій бік: «Як покійників сміє…»
Ні, я хотів би лиш мати своє:
Про незалежність наш люд лише мріє,
А от на цвинтарі вже вона є!
ОРИГІНАЛ ТВОРУ
Володимир Висоцький:
ВЕСЕЛАЯ ПОКОЙНИЦКАЯ
Едешь ли в поезде, в автомобиле,
Или гуляешь, хлебнувши винца,-
При современном машинном обилье
Трудно по жизни пройти до конца.
Вот вам авария: в Замоскворечье
Трое везли хоронить одного,-
Все, и шофер, получили увечья,
Только который в гробу - ничего.
Бабы по найму рыдали сквозь зубы,
Дьякон - и тот верхней ноты не брал,
Громко фальшивили медные трубы,-
Только который в гробу - не соврал.
Бывший начальник - и тайный разбойник -
В лоб лобызал и брезгливо плевал,
Все приложились,- а скромный покойник
Так никого и не поцеловал.
Но грянул гром - ничего не попишешь,
Силам природы на речи плевать,-
Все побежали под плиты и крыши,-
Только покойник не стал убегать.
Что ему дождь - от него не убудет,-
Вот у живущих - закалка не та.
Ну, а покойники, бывшие люди,-
Смелые люди и нам не чета.
Как ни спеши, тебя опережает
Клейкий ярлык, как отметка на лбу,-
А ничего тебе не угрожает,
Только когда ты в дубовом гробу.
Можно в отдельный, а можно и в общий -
Мертвых квартирный вопрос не берет,-
Вот молодец этот самый - усопший -
Вовсе не требует лишних хлопот.
В царстве теней - в этом обществе строгом -
Нет ни опасностей, нет ни тревог,-
Ну, а у нас - все мы ходим под богом,
Только которым в гробу - ничего.
Слышу упрек: "Он покойников славит!"
Нет, я в обиде на злую судьбу:
Всех нас когда-нибудь кто-то задавит,-
За исключением тех, кто в гробу.
|
|
|
не сподобалось сподобалось дуже сподобалось |
|
|
