А ще сказав, було, над вечір
Якось Апостолам: "До речі
Було поплисти б нам туди,
Де ще не чули слів надії."
Тут почалися ревні дії,
Човна спустили до води
І попливли. Аж раптом вітер
Неначе зорі з неба витер:
Знялася буря й почала
Човна хитати, мов бадилля.
Ісус же спав собі і хвиля
Не змила пил йому з чола.
І кинулись до Нього з ляком:
"Учителю, в поживок ракам
Йдемо, то Ти хоча б устав."
Підвівся Він і мовив морю:
"Мовчи!" І стихло, й знову зорі
Прикрасили горішній став.
І Він сказав: "Чого злякались?
Чи віри в вас хоча б на палець?"
Вони ж сплелись в гурбу німу
І тільки блимали з-під лоба:
Хто ж Він такий, чия подоба,
Що й море кориться Йому?
(5. 1-20)
Надалі хутко човен линув,
Що вже й у землі Гадарину
Приплив, де, скочивши з човна,
Ісус зійшовся з посполитим,
Що дух нечистий в того влитим
Звіддавна жив. Його вина
В тім не була, бо й сам, безхатько,
Ховався в норах, що багацько
Було при березі. Мов гніт,
Нещасного з'їдали пранці,
Сердега рвав залізні ланці,
Кричав та бився об граніт.
Коли ж, завидівши Ісуса,
Він підступився, мовби змусив
Його на те нечистий біс,
То закричав тоді щосили:
"Ісусе, Ти є Божим Сином!
Навіщо біль мені приніс?"
Ісус, прогнавши біса з "хати,"
Промовив: "З нього леґінь он
Ще стане добрий. Як же звати
Тебе?" Той мовить: "Легіон!
Бо нас, таких, як я, багато."
І попросив не проганяти
Нікого з любого горба.
"Нехай усе, що з нього вийшло,
Зайде хоч би в свиняче кишло," –
Благала демонів гурба.
І Він дозволив, і в свинячий
Табун, що пасся там, добрячий,
Ввійшло поріддя сатани.
І перелякані й падучі
Ті свині кинулися з кручі
Та й потопилися вони.
Ще до полудня дивні вісті
Ятрили села, а у місті
Ввесь люд гудів, немовби рій.
Коли ж знайшли чужого мужа
У мирній бесіді з недужим,
То всяк робився сам не свій.
А як дізналися, що свині
Загинули, то в цій провині
Обвинуватили Його.
Казали: "Йди від нас, небоже!"
Ісус найшов човнове ложе
Вдвох з біснуватим. На того́
Вже божий легіт рясно лився,
Але промовив: "Залишися, –
Ісус до нього, – та ходи
В місця, де пішки біг під лаву,
І мову скрізь про Божу Славу
Та Божу милість там веди."
І рушив той Десятимістям,
І скрізь розказував дива,
І де б не став – на тому місці
З юрби вчувалося: "Овва!"
повний текст твору можна знайти тут:http://bukvoid.com.ua/library/oleksiy_ganzenko/yevangeliya_vid_marka/ )
