невже не залишилось нічого із того що ще не було
невже завжди тепер доведеться блукати по колу
натрапляти на події й людей які вже колись проходили поруч
тоді виходить щось із життя привидів
як вибрались із циклу, як досягнути чогось світлого
нового легкого, недушного, вільного, ніжного, милого
такого від чого ти дихаєш дихаєш дихаєш і від хочеш кричати і біситись?
я би залишилась поруч якби ти був новий
я би стала тобі не те що жінкою а всім
повітрям, подругою, твоєю роботою
твоїм інструментом та методами, завзяттям та депресією
якби ти не був таким як всі
я втратила частину себе і таку велику що здається
здається я забула як ходити, а значить ніколи мені не зробити першого кроку
нового легкого та вільного...
зазирни до рота як стоматолог із ліхтариком
побачиш там бруд, такий сірий як бетон
я як потопельник у буденності, а в під віками наче водорості
набились чиїсь нитки розмов, глисти та їх личинки когось....
відкачаєш? ...рот у рот...
можливо...можливо все не так...
