Під впливом порад віршувальникам пана Миколи Цибенка надумав написати сонет. А понесло кудись абсолютно не туди)))
Вона розкинеться за межі атмосфери,
Дейтерієві крила розчепіжить,
Омиє світлом почорнілу вічність,
Вогнем закривши вхід у наш Содом химерний.
Субатомна орда потоком снів найгірших
Замучені чеканням райські зерна
Звільнить із пастки, що сама померла,
Цивілізованістю раптом отруївшись.
Підготуватися до цього кожен міг
Лише зійшовши зі своїх лихих доріг.
А може все сплановано? Можливо.
У цьому світі жити хтось лише почав,
А в іншого давно розклалася душа...
Тепер же все це стало неважливо...
