ПОШУК
 

AlmaNAH






Жанри

Авантюрна проза
Авторська проза
Альтернативна історія
Антиутопія
Бойовик
Вірш
Горор
Детектив
Елегія
Жіноча проза
Жіночий детектив
Історична проза
Казка
Казка для дорослих
Кіберпанк
Конструктор
Мініатюра
Містерія
Містика
Ода
Оповідання
Переклад
Поезії
Поема
Постмодерн
Пригодницька проза
Притча
Сатира й гумор
Сонет
Соціальна драма
Трилер
Утопія
Фантастика
Фентезі
Цикл поезій
Щоденник

Гоголівський ФОРУМ




Наша статистика

Авторів: 806
Творів: 12221
Рецензій: 18807

Наша кнопка

Код:



Художні твори Поезія Вірш

Вежі

© Тетяна Мельник Статус: *Експерт*, 18-12-2006
майже по крихтах збирала тебе…

ти розсипався сухими крупинками
на площі, яка пам‘ятає щоденну ходу
Бетховена (це тільки тепер там бруківка)
оголені спини слідів злизував дощ…
неначе голодний пес не принюхавшись
добре до страви  виколупував з ребер
сірого каменю крихти -
навіть я йому не суперниця
навіть я йому не порадниця
але він! (цей дощ) вимивав
кожен спогад про тебе

і було мені легко – стан амнезії тривав
трішки менше за ту кількість років що
проходила повз…
я навчилася падати
так щоб потім казати «не боляче!»
і ніколи, чуєш! ніколи не заходилась більше
плачем…

а потім з‘явився голуб на колір білий
(ніхто не відав, навіть ті четверо,
що писали євангеліє ніби від себе!)
тримаючи в дзьобі засмаглий окраєць хліба
волочив обидві ноги – Юда був йому братом…

земля була ще далеко
але мої збиті пальці боліли навіть
на тому кінці світу!
Каїн – жалів
Авель – мовчав
а голуб… завжди повертався білим
з окрайцем засмаглого хліба у дзьобі!
казав, що наступна нагайка від тих чотирьох
певне вже буде останньою (боже)

і я згодувала його тобою…
по крихті з‘їдав знесилений птах усе
що лежало на таці потертого каменю
навіть дощ запопадливо ніс тримав догори
аби не торкатися аж по вінця повної чаші –
вечеря була прощальною

котрогось дня такого то року…
дорога взялася склом наче льодом
ніхто ступити не зміг на путь, аж поки
якийсь чоловік немов по воді перейшовши
пішов собі далі…
бо знав -
чекала на нього жінка потойбіч суші
в долоні затиснувши міцно окраєць черствий -
птаха білого серце!
(ніхто не відав, навіть ті четверо,
що писали євангеліє ніби від себе…)


Написати рецензію

Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Коли жінка творить апокриф...

На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© , 18-12-2006
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія ] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.0095808506012 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО  WWW.UKRKNIGA.COM - найбільший вибір словників та підручників в Україні
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif