Подруго, пишу тобі листа
Не знаю я, чи є в цьому мета
Не знаю я, чи друзі взагалі ми
Пробач мені, я знаю ти не винна
Пробач, мені здається, ми маєм розійтись
Не знаю, чи зустрінемось іще колись
Не знаю я, чи друзями були чи ні
Без тебе рахувала я години, дні
Без тебе, подруго, ночами я не спала
До зустрічі хвилини рахувала
До зустрічі, яка вже майже відбулася…
Але її не сталося хоч як би хто не намагався
Але її не сталося бо ти не захотіла
О, подруго, душа в мене боліла, Коли ти подзвонила і відкрила правді очі.
Ніколи не забуду я тої страшної ночі Тоді весь світ ніби палав,
Тоді мені здавалося весь світ зі мной ридав.
Що обійшлася так нечесно ти зі мною.
Ти гралася, коли казала: «Я з тобою» Зарозуміла і безчесна,
Цинічна кара ти небесна.
Бездушна лялька ти і ,провидіння,
Нащо мені ця кара, чорняве це створіння
Так гарна ти, але за маскою краси
Ховається…Люцифер без коси
Не посоромлюсь я тебе в цьому винити
Хоч намагаєшся виправити помилки ти
Але вже з мене досить
Ти знаєш я втомилася боротись…
