Він упаде із чистого неба і смерть задушить в обіймах
Він устане з землі та шукатиме втрачений світ
Не буде бігти услід за своїм головним кінофільмом
Привітів не буде слати до зустрічі не прокричить
Лиш осінь самотня за ним золотими дощами проплаче
Смутком жовтим пробудить мелодію тихого вітру
І звуки покотяться в море серцем гарячим
І в найцікавішому кадрі з'являться титри
Загиблого дня загибле світання воскресне
А зламана віть коріння пустить узимку
Нікуди ніколи ніщо назавжди не щезне
В пам’яті мертвих мереж наші залишаться знімки
