Ти знаєш, друже, я не бачив берегів,
Я плив туди, куди показував мій компас,
Ти знаєш, друже, я загубився серед хвиль,
І втратив я надію у майбутнє.
Ти знаєш, друже, я заплутався в словах,
Я забував свої вірші і мову,
Ти знаєш, друже, я знаходився у снах,
Брудних і сірих, аж до болю.
Ти знаєш, друже, я тікав від почуттів,
Я не хотів любити і страждати,
Ти знаєш, друже, я сам би не зумів,
А ти поміг на ноги мені встати...
Ти знаєш, друже, я так багато бачив у житті,
Не раз свідомість я втрачав від болю,
Ти знаєш, друже, що завжди по зимі,
Ти йшов до мене знову й знову...
