Я – роса на траві, якій зникнути після сходу.
Я – перелесник. Зваба чужа таємна.
Я – розлога ліщина. Віти черпають воду.
Я - жінка. Спрага твоя взаємна.
Пісок сиплеться в очі. Скупа сльоза чоловіча.
Несправжня, звісно ж. Але додає шарму.
Мати чекає сина. Піднятий прапор кличе.
Чоловіки бавляться війнами. Жінка – будує храми.
І тоді клепсидра ніколи вже не наповниться,
І тоді ти вип’єш воду богами налиту.
Бачиш на дереві любляться дві горлиці.
Певно це їхнє найперше кубло і літо.
Пісок вертає домів. Вростає у босі п’яти.
Жінка колише дитину. В сховку біда колишня.
Оком куди не кинь – цвітом рожевим вишні.
Це моя казка. Моя ідилія. Моє свято.
