Раніше писала.
Писала і чула.
Тепер викидаю.
Забила. Забула.
Не хочу. Вмираю.
Вертають. Лишають.
Для них просто ідол.
А правди не знають.
Без Маски - потвора.
Образи і сльози.
Реальності мізер.
Погрози, погрози...
Ні пекла, ні раю,
За спиною друзі.
Не друзі? Знайомі?
Свідомість в напрузі.
Так "треба" чи "добре"?
Так "хочу" чи "мушу"?
Для кого? Для себе?
Я з місця не зрушу.
Знайшовши, втрачаю.
Стирають, вбивають.
Чому я не сіра
Причину шукають.
Душа завмирає:
Для когось потрібна.
Без сенсу та віри.
Не дивно. Я звикла.
Курити та кави,
Навушники, диски.
В безсонні півночі,
У пам*яті списки.
Для всіх чи для себе?
Життя? Існування?
Це зцілення серця -
До Нього звикання.
Не в єдності справа.
Підвали і сльози.
Порізані вени.
Вірші поміж прози.
Криваво-червоний
Нестертий, надійний.
Вже вивчена пісня,
Малюнок постійний.
Зелені чи карі?
- Де правда? - Немає...
Обломно? Можливо...
Та що ж нас чекає?..
