Зупини мене - у валізі вже зібраний одяг
На зупинці автобус чекає на мій квиток
Вже собака моя дзвенить повідком
І продубленим холодом пахне шкірянка
Зупини мене - я ж піду безслідно
У обійми всіх тих, хто чекає
А чекають, повір, чекають
Кожне місто має свою чекальницю
У відвертий білизні, з мріями про обручку
Із порадами дамських журналів
Як мене завойовувати та приборкувати
Манікюром, хотрощами, феромонами
Кожна чекальниця вірить - колись
На гаваях чи на майорці
Відбудеться її весілля зі мною
А я сьогодні поспішаю на автобус
Зупини, поки не пішов, бо ж піду
І страждитиму, і навіть ридатиму
І покидатиму одну за одною чекальниць
Озброєниї порадами Анфіси Чехової
Такої ж покинутої, як вони
Але не повернуся...
Хіба що колись, коли овдовію
Одружившись на мішку грошей у пенюарі
На модельній зовнішності
Від кращих пластичних хірургів
Одружившись на соціальному статусі
І овдовівши...
Я прийду до тебе
Такої омріяної, такої коханої, такої єдиної
Долі, яка так і не стала долею
І цілуватиму твої губи
Недоторканні для пластичних хірургів
Пеститиму твоє волосся
А ти не впізнаєш...
Зупини мене, доки не пізно
Доки серце не закам'яніло
І не перетворилось на жадобу соціальних статусів
Та мішків грошей у дорогих пенюарах
Зупини...
