ЇЇ кохання катастрофічне як Тунгуський метеорит.
В її смертельних обіймах вимираю немов трилобіт.
Жодних шансів не маю заховатися десь у імлі.
Мені не має місця під круглим небом на квадратній землі.
Від її ніжного погляду річки повертають навспак,
А почуття переконливі, як прикрашений кастетом кулак,
Мовою авіабомбардувань каже, що ми напевно б могли
Разом панувати під круглим небом на квадратній землі.
Якщо вона при надії, то плід - це технічний прогрес,
Її серце - четвертий реактор Чорнобильської АЕС,
Нано-губи шепочуть поему, що їй присвятив Брюс Лі
Під ліхтарем круглого неба на зухвало-квадратній землі.
Недолугим, хто її не любить, не носити золотої пайцзи:
Для всіх Достоєвських - Дахау, Берген-Бельзен для всіх Лао Цзи,
Тут вже розпочато зворотній відлік від десяти до нуля,
Де під загрозливо-круглим небом здригається квадратна земля.
А вона чарівна як панянка у реактивній труні
І безстрашна мов Вій, що поліг в Громадянській війні,
Мільйони легень одночасно безщасно видихнуть: "Мля!!"
Коли сиплеться кругле небо, з під ніг уходить квадратна земля.
29/03/2011
ніч-ч-ч-ч-ч...
ГУ-ЦЮ-ЦЮ
Який спокусливий цей шлях униз!
Надійно вгрузнувши в постгуманізм,
Абстрагувавшись від потоків сліз,
Іди собі, під ноги-но дивись
На шлюбні танці герпесних куниць,
На рухи силікону та сідниць:
"Тобі відкриється дорога в рай -
Святе причастя з прутеня ковтай!
Плодись невтомно наче таргани,
В вині тони, не визнавай вини
І в дар неси Небесному Отцю
Смертельне уркаїнське гу-цю-цю..."
8/02/2011
