

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	806
Творів:	12220
Рецензій:	18801

Наша кнопка

Код:

Художні твори Поезія Вірш

По срібній нитці

© Тетяна Мельник Статус: Експерт, 06-12-2006
По срібній нитці на Землю Бог іде… Вклоняються трави і хилять дерева віти… Ви чуєте, люди!? Бог наче Дід мій… Усміхнений, босий іде по ріллі… А з берега – вітер на радощах Сльози нагнав… І хмарою впавши на хриплі груди Плакав… Господь, наче дід мій, покійний, Казав: «Сину… іду подивитись на хату» Отак і пішов… По нитці… у жмені набравши ріллі. (Смішний! ) Надумав у небі на весну саджати… Ви бачите, люди?! Падає сніг?.. Ні. Земля білим коливом кутає хату... ***** Я напишу тобі про ЖІНКУ. То слухай: бачиш, оту, що в чорному одязі земляному – Не бачиш, не видно? А й справді – її ж поховали учора. А ту, що поруч стоїть? – Посивіла. О… як збіліла за цих кілька діб, що всоталися в сотні таких як вона - дорослих сиріт. Ти ж бачиш ЇЇ? А ти-но повів би таку у ложе, А ти-но горнув би таку до серця? О ні… Бо! виглядаєш іншу - (що третьою є) народжену цими двома… О Боже!!! Та ось вона я – народжена цими двома: із крові, що згустками кольору мертвої плоті згодовує землю. Та ось вона я – ОТА, що матір‘ю зветься мені сивокоса заплакана жінка. Та ось вона я – Та третя, народжена цими двома як закляття на вічну тривалість роду… тому ти завжди стережись – бо одяг її - земельний, а волос її – зі срібних, бо серце у неї ЖІНКИ, що з мертво-живих.
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Згенеровано за 0.0157129764557 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design