|
|
| Авторів: |
2685
|
| Творів: |
51025
|
| Рецензій: |
95767
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 28035, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.135.217.228') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Вірш
|
|
|
| © Патара, 22-02-2011
|
Минуло з тих часів багато літ,
Змужніли ті, кому судилось жити.
На скронях паморозь утворює наліт...
Та третю вічно за полеглих пити.
У мирний час, у осінь золоту
Його з сльозами проводжала мати,
Не знаючи, що син йде на війну,
Примарні ідеали захищати.
А син ще навіть разу вус не брив,
Він з партою шкільною лиш простився,
В житті, не те що мухи не убив,
Як мама ріже курку не дивився.
Не знала мати, здогад не майнув,
Що сина в пекло кидали задарма,
В лице афганський вітерець подув
Й на чужині чекає вже казарма.
Та де казарма, польовий намет
У ньому бути і в дощі, і в спеку.
Хлопчині доручили міномет,
Щоб захищав країну цю далеку.
Ретельно він виконував накази,
Хоч не один раз сумнів душу гриз -
За що народу стільки горя разом
Афганському радянський "брат" приніс?..
Чого вони, безвусі хлопці юні
Воюють тут з дорослими й дітьми?..
За що вмирають, як раби бездумні,
Ідуть у вісімнадцять до пітьми?..
Судилось жити хлопцеві надалі,
Хоч і багато друзів полягло.
Він навіть удостоївся медалі
"За бойові заслуги" не за зло.
Його вини і юних тих солдатів
У цій війні кривавій не було,
Хто б захотів на чужині вмирати,
Своє лишати місто чи село?
Хтось вище гасло прокричав завзято
І, покоління кинули в Тартар...
А мАтері на цвинтарі стояти
За те лиш, що:"Ми взяли Кандагар!"
15.02.2010 р.
|
|
|
не сподобалось сподобалось дуже сподобалось |
|
|
