Ти, далекий такий, незбагненно пекучий, як спеція,
гострих шпилів суцвіття - маленький такий Амстердам.
ми літали над небом, посипані сіллю і перцем
і щипало у носі, й хотілось проснутись не там...
Вітер грався продимленим мокрим, як осінь, волоссям,
залишався на тілі солоний нетвій післясмак.
і хотілось прокинутись там, і щипало у носі,
ти, далекий такий, Амстердам, що не там і не так.
гострих шпилів суцвіття - маленький, усипаний пилом -
ми літали над небом, твоїм - невагомо легким.
вітер грався, щипало у носі, і вило -
ми хотіли проснутись. хотіли. не тут. і не з тим.
Амстердаме маленький, пекучий, як спецій суцвіття,
гострі шпилі в волоссі - заплутав їх вітер і сіль.
післясмак не на тілі, проснутись хотілось не в світі,
ми літали, а вітер, щипало, а місто, а біль...
