Денно і нощно в прицілі Великого Брата:
Їдеш чи йдеш де - слідкує курсор на дисплеї.
Вчасно поповнюй рахунок - його постулати.
В рамках програми лояльності - всі привілеї.
Іго незриме щомиті висотує соки,
Аури мертвим промінням на клапті потяті.
Чіпи з кишень пробиваються в голови всоте,
Шабаш справляють, ревуть, яко таті на святі.
Скиглити годі - ти ж сам бо погодився, хлопче:
Коди і входи, мережі, круті аватари…
Цей віртуал, він – безодня, що вижерти хоче
Кожну заблудлу вівцю із такої ж отари.
Баста! Кінець! Повисмикую з коренем дроти,
Втоплю модем і мобільник, втечу поза межі
Зон покриття у поля, де простори й висоти
Вічності вчать і мовчать, непогрішні й бентежні.
Груди розправлю, з плечей ніби зваляться гирі…
Скаже в цю мить Брат Великий до Меншого: «Льоха,
Сдєлай пабольше картінку сто тріцать чєтирє -
Больно уж морда давольная в етаво лоха».
