"Гарно, та не ідеал"-
Так сказала Мері Х'юм
В день свій сьомих іменин
Під веселий свята шум:
"Торт і гості - ще не бал:
Гарно...та не ідеал!!"
"Гарно...та не ідеал!"
Так сказала дівка Мері,
Як одного кавалера
Виставляла геть за двері:
"В нього й торс, і капітал:
Гарно...та не ідеал!"
"Гарно...та не ідеал!"
Це сказала пані Х'юм,
Вчителюючи у школі.
Купа зошитів і дум,
Ніч, ліхтар навіяв сум…
"В букви «О»не той овал:
Гарно, та не ідеал!"
Скаржилась на щось вона,
Як і смертний час настав…
"Може там всього сповна
Буде?», не один зітхав,-
"Янголи її взяли,
Понесли в небесний зал..."
Та почулось звідти всім:
"Гарно, та не ідеал!"
Оригінал твору
Almost perfect
Almost perfect… but not quite.”
Those were the words of Mary Hume
At her seventh birthday party,
Looking ‘round the ribboned room.
“This tablecloth is pink not white—
Almost perfect…but not quite.”
“Almost perfect…but not quite.”
Those were the words of grown-up Mary
Talking about her handsome beau,
The one she wasn’t gonna marry.
“Squeezes me a bit too tight—
Almost perfect…but not quite.”
“Almost perfect…but not quite.”
Those were the words of ol’ Miss Hume.
Teaching in the seventh grade,
Grading papers in the gloom
Late at night up in her room.
“They never cross their t’s just right—
Almost perfect…but not quite.”
Ninety-eight the day she died
Complainin’ bout the spotless floor.
People shook their heads and sighed,
“Guess that she’ll like heaven more.”
Up went her soul on feathered wings,
Out the door, up out of sight.
Another voice from heaven came—
“Almost perfect…but not quite.”
