Із тої миті,
як ми знайомі,
я
ніяк
усе не встиг
ну зовсім розлюбити
до кінця чергового жовтня,
і на День усіх святих,
де б не ліг,
куди б не пішов ти,
до дівчат твоїх і квартир
зйомних,
рано чи, скоріше,
пізно,
прийдуть діти,
діти в костюмах
присвячених мною тобі
віршів,
а до мене - падолисти
прийдуть в костюмах
твоєї байдужості,
а до півночей - безсоння
перевдягнені у струми,
у гучні клаксони;
до заліза
ножів - ніжності
перевдягнені у пружності,
у підступні гнучкості;
до наших життів -
назавжди - неминучості
прийдуть, перевдягнені в рішення
й змісти.
